Іван Байдак – письменник, есеїст, журналіст, перекладач, автор книг «Особисто Я особисто Тобі» та «Рольові ігри».
Бути письменником – це мати можливість втілити усі мрії в житті. Я навряд вже стану піаністом чи виноробом, не опаную йогу та й не матиму власної оранжереї. Але я в змозі стати будь-ким у своїх романах. Можу бути простим журналістом або зіркою Бродвею, власником іспанського ранчо чи навіть Ватиканським монахом. Ким завгодно! Лише у творах… Але хто сказав, що там відсутнє життя?
Іван Байдак
Яким для тебе є ідеальне життя?
Що стосується мене, то я хочу переїхати в якесь невеличке місто в штаті Флорида, мати стабільну роботу, яка б мене повністю забезпечувала. Хочу гуляти біля океану і писати.
Зараз я чітко можу сказати, чого я хочу, я вже багато спробував, наприклад, таку пікантну Мексику, гарячих людей, тобто я зрозумів, що я все-таки спокійніший.
Це є ідеали мого життя, яким би я хотів його бачити. Мені не потрібний успіх, антураж навколо, хочу спокійного життя з можливістю писати.
Тоді яким має бути ідеальне суспільство?
Ідеального суспільства немає.
Один британський вчений створив рай для мишей. Він зробив для них ідеальні умови: достатньо місця та харчі у вільному доступі. І це закінчилося тим, що соціальний устрій змінився, тобто старшини не хотіли поступатися своїм місцем, вони вбивали молодих, потім самки не підпускали самців, почався своєрідний фемінізм мишей. І з часом це ідеальне суспільство вимерло. Те, що є зараз, мені не дуже подобається, я погоджуюсь, що люди самі собі створюють проблеми, але вони живуть вирішенням цих проблем. Постійна зайнятість є ідеалом суспільства.
Суспільство, як на мене, має бути консервативним. Мені взагалі подобається Англія 18-19 століття, тобто з якимись певними принципами, нормами поведінки, моралі.
А до чого призведе вседозволеність, яка панує в нашому соціумі?
Я не знаю, до чого вона призведе, адже кожен сам собі створює рамки. Я вірю, що можна уникнути впливу суспільства на себе, для цього себе потрібно оточити людьми, які будуть на тій самій хвилі. Ти не будеш набиратися нічого негативного. Зазвичай ми спілкуємося з доволі обмеженим колом, треба його чітко профільтрувати і ти навіть не будеш помічати цієї вседозволеності.
Наприклад, я працював в університеті деякий час, я завжди був в такому інтелігентному середовищі. Коли я почав переходити в іншу сферу діяльності, то насправді побачив, що люди можуть бути підступні, для мене це було шоком, мені було десь 23-24роки і я тільки в такому зрілому віці з цим стикнувся. Звісно, зробив висновок, що ти маєш сам за себе обирати, спілкуватися з тими людьми, з якими подобається, з якими комфортно.
Ти колись сказав, що: «Наша система освіти випускає студентів, які все знають, але нічого не вміють». Які реалії на даний момент?
З одного боку, це добре. Скажімо, люди адаптовані до життя, до різних випробувань. Наша людина в будь-якому середовищі може вижити. Проблема в тому, що це апріорі неправильно побудоване суспільство, коли людина мусить підлаштовуватися, тому що в Європі чи Канаді такі речі неприпустимі. От я зараз працюю в сфері інформаційних технологій з компаніями з США та Канади. І я просто дивуюся з тих людей, вони можуть бути наївні, вони тобі вірять, коли ти трохи прибріхуєш. І в той самий момент я розумію, що це незіпсовані люди, це люди, які живуть нормальними принципами. Ми тішимося, що їх вдалося обманути, але ми не задумуємось про те, що вони можуть тобі вірити, вони не привчені до того, що їх хтось має обманювати. Їхня система їх береже і вони відповідально роблять свою роботу. І їх нічого більше не хвилює, а в нас все з самого низу неправильно.
Що є характерним для нашого покоління?
Наше покоління перехідне, дуже невезуче. Наше покоління було народжене змінювати, скажімо, цей весь совок мав вимерти, просто передати нам естафету, а ми мали перейти на новий вектор розвитку, натомість нам пропонують війну. Ми досить таки нещасливе покоління, яке змушене підлаштовуватися під ці умови.
В радянському союзі в дечому краще жилося, там була дисципліна, чіткість, зрозумілість, але індивідуальності не було. От дана нам свобода індивідуальності, і до чого ми дійшли? До вседозволеності, яка тільки все руйнує. Нам надто швидко дали демократію. Нам ще зарано до демократії, ми по-іншому мислимо. Цю свободу ми намагаємось використати, щоб обійти когось. Ми ще неготові жити відкрито.
Наскільки довіра важлива для людей?
Довіра — це основне. Коли ти чесний перед людьми, ти чесний перед самим собою. А обман тебе обмежує в тому, що ти маєш чітко слідкувати за своїми словами. За все своє життя я переконався, що будь-який обман розкривається рано чи пізно. І його треба буде розгрібати. Довіряти варто. Сам процес підозри буде втомлювати. Це навіть психологія думки, якщо ти себе налаштовуєш на позитивний результат, то так і станеться. Це енергетика, і я в це вірю. Дереш багато про це пише.
Чим ти зараз живеш?
Для мене зараз актуально — це знайти якусь таку стабільність, впевненість. Паралельно я продовжую писати, я зрозумів, що це та річ, якою я завжди буду займатися.
Що для тебе важливе в людині?
Важливо те, як ти на людину реагуєш. Важливо, щоб тобі з людиною було добре, щоб не було дискомфорту. Я досить закрита людина, для мене стресовою є ситуація, коли хтось намагається влізти в мій внутрішній світ, тому досить поступово підпускаю. В першу чергу, людина має бути тактовною.
Позитивний меседж читачам Blackjournal.
Вірю, що в нас все буде добре, спокійно. Ми нарешті пішли тією дорогою, якою хочемо йти, і ніхто нам не має заважати в цьому.
Be First to Comment