Журналіст, поет, прозаїк, нумізмат – всі постаті Олега Коцарева

Олег Коцарев – український поет, прозаїк, журналіст та літературний оглядач. Автор книжок поезії «Корокте і довге», «ЦІЛОДОБОВО!» (спільно з Горобчуком і Коробчуком), «Мій перший ніж», «Збіг обставин під Яготином», «Котра година» та збірки оповідань «Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого”. Лауреат багатьох міжнародних та українських премій. В березні вийшла нова поетична збірка автора «Цирк», яка вже встигла підкорити серця українських книгоманів. Письменник дав нам відверте інтерв’ю, у якому розповів про нову книгу, про останні віяння в українській літературі та про свою журналістську діяльність.

Ви поєднуєте у собі поета, прозаїка та журналіста. Як Вам це вдається? І чи впливає це на Вашу творчість?

Поєднувати всі ці заняття досить легко, тому що це робота зі словом. Це впливає на творчість виключно позитивно, робить тебе дисциплінованішим. Коли ти займаєшся лише літературною діяльністю, то в тебе не завжди є настрій чи натхнення для писання. А якщо ти ще й працюєш журналістом, то просто змушений щодня писати статті. Це тримає тебе в тонусі, допомагає почуватись упевненіше та вільніше при написанні текстів. Окрім того в нашій країні дуже складно прогодуватись, займаючись виключно літературою, а журналістика – це все ж таки, стабільний заробіток.

Також Ви є літературним оглядачем, і Вам досить часто доводиться писати рецензії на твори Ваших друзів. Чи не ображаються вони, якщо Ваш відгук є негативним?

Літературне коло в Україні дуже вузьке, тому як би ти не намагався оминути цю тему, тобі все одно рано чи пізно доведеться писати про своїх знайомих. Особливо важко, коли ти і сам є літератором. Але якихось великих скандалів чи суперечок ніколи не виникало. Звичайно іноді моя думка не збігається з думкою письменника. Тоді автори кажуть мені, що я неправий, що все неправильно зрозумів. Але це більше залишається на рівні жартів. Взагалі багато хто з письменників дуже болісно сприймають будь-яку критику. Але особисто моя журналістська позиція – писати об’єктивно, та не провокуючи, не переходячи на особистості. Таке ставлення до роботи мінімізує можливість конфліктів.

x_acb4b1c3Що б сказав літературний оглядач – Коцарев про поета – Коцарева?

Я, звичайно, не хочу про себе судити, адже краще завжди видно збоку. Я маю деякі думки з приводу своїх книг, та я їх не дуже хочу комусь нав’язувати. Але якщо мені довелося б рецензувати свою поезію, то я б написав, що це – своєрідний коктейль з лірики та іронії з великою долею абсурду.

Нещодавно Ви видали свою нову поетичну збірку «Цирк». Як Ви добирали до неї вірші? І чому в книги саме така назва?

У книжку ввійшли вірші, написані за останні п’ять років. Майже всі вони абсолютно нові, до цього ніде не видавалися. Також там є невеличкий розділ «Зимова гілка метро», до якого ввійшли вірші, присвячені Революції гідності і подіям на сході нашої країни. Але ці теми не є домінантними в моїй книзі. Я дуже довго вагався, чи варто взагалі включати ці вірші до збірки, адже всі вони були написані на емоціях, у стані патріотичного піднесення. Я боявся, що вони вийшли надто наївними. Потім я вирішив, що хай ці декілька віршів будуть як згадка про ті часи. Письменникам треба бути дуже обережними із громадянською лірикою, адже легко опуститися до рівня пропаганди, яка через декілька років буде виглядати дико. Що ж до назви, то тут відразу декілька причин, чому я обрав саме її. По-перше, слово «цирк» викликає багато різноманітних асоціацій: це і дитинство, і гумор, і веселощі, але з другого боку це й певний смуток, задума, бо навіть клоуни не всі бувають веселі, тобто все досить амбівалентно. По-друге, епіграфом до збірки я вибрав рядки з вірша «Цирк» Миколи Бажанана. По-третє, в моїй новій збірці є однойменний вірш. Це все мені підказало, що треба назвати мою нову книжку саме так. У підсумку вийшла досить влучна та лаконічна назва.

y_053cdf0bВи правильно підмітили, що на хвилі патріотизму зараз з’являється дуже багато книжок про Майдан, про АТО. Як Ви вважаєте, де проходить межа між гарною громадянською лірикою та звичайним виконанням соціального замовлення?

На мою думку, гарну громадянську лірику може писати той автор, для якого ця тема є дійсно близькою. Якщо поета по-справжньому хвилюють події в країні, якщо він пропускає їх через себе, рефлексує, тоді його поезія виглядає природно, щиро та цікаво. В часи раннього періоду радянської диктатури, тобто двадцятих років, було дуже багато талановитих поетів, які насправді вірили в ідеї комунізму, завдяки цьому їхні агітаційні вірші були гарними та органічними. Більш сучасний приклад це – збірка «Вірші з війни» українського письменника, заступника командира батальйону «ОУН», Бориса Гуменюка, яку автор писав, буквально сидячи в окопах. Його вірші яскраві, переконливі, сповнені своєрідних метафор та актуальних підтекстів… Але, на жаль, чимало текстів про війну чи революцію написані людьми, для яких ця тематика не є характерною, органічною. Часом вони просто римують політичні гасла та намагаються вибити в читача сльозу, використовуючи страшні та зворушливі історії. Такі вірші не несуть особливо великої культурної цінності. Але я все одно вважаю їх появу позитивною, адже вони актуальні, і цим привертають увагу широкого загалу до сучасної української літератури.

Яким для Вас має бути ідеальний цирк?

Мені не подобаються в цирку знущання над тваринами. Вони часто живуть там у тяжких умовах. Тому для мене ідеальний цирк – це веселі та іноді сумні клоуни з червоними носами, ризикові акробати під куполом, але аж ніяк не злі дресирувальники.

x_3a931b10Що особисто для Вас є найвищою нагородою за творчість?

Найочевидніша нагорода – це,безперечно, подяка читачів. Коли на заходах тебе з задоволенням слухають, а твої книги добре продаються – це дуже мотивує вдосконалюватись. Це, звісно, не головне, більш важливим є відчуття самої творчості, але все одно реакція читачів грає свою роль у житті кожного поета. Також мені дуже приємно, коли мене перекладають на іноземну мову.

Чим Ви займаєтесь у вільний від літератури та журналістики час?

Якогось захоплення, на яке я б витрачав більшість свого часу в мене немає. Але мені в спадок перейшла велика колекція стародавніх монет і купюр, і кожного разу коли я подорожую за кордоном, то завжди стараюсь привезти декілька екземплярів, щоб поповнити її. Що ще? Люблю котів, домашні рослини…

Порада читачам «Blackjournal»

Читайте більше гарних книжок. Не забувайте, що книжки це не тільки джерело корисної та цікавої інформації, але і гарний спосіб розслабитись.

Следите за нами в социальных сетях:

blackjournal.in.ua

Be First to Comment

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *