А ЧИ ЗВУЧИТЬ ТВІЙ КОЛІР?

Гурт КОЛІР – їх назвали одним з найкращих дебютів в українській музиці 2015 року, вони щирі та неймовірні, на їхніх концертах завжди атмосферно. Про нові пісні, тури, концерти, слухачів говорили з Людою Коллер.

«Чорний ворон». Нещодавно презентували в мережі пісню «Чорний ворон»  — це певна точка відліку. Це одночасно і завершення чогось, і абсолютно несподіваний початок. Коли він прилітає, розумієш — все, потрібно діяти тут і зараз. Це той момент, коли вже не буде так, як було колись, але ще невідомо, як буде після. Ворон — це те, що назрівало, накопичувалося, наростало, а потім зробилося таким очевидним, що від нього вже неможливо втікати. Але коли ти починаєш бачити цього ворона, починаєш розуміти, для чого він прилетів, ти стаєш інакшим, ти сам стаєш цією точкою відліку. Так відчуває цю пісню Аня, так відчуваю її я.

Про тур. Плануємо в січні проїхатись Україною, такий собі тур з 12 міст, я зараз займаюсь переговорами та іншими організаційними питаннями з приводу цього. Думаю, у нас буде все атмосферно, це не буде схоже ні на один концерт з тих, що були до цього. Після туру все ж таки випустимо міні- альбом (ЕР), поки що в акустичному форматі, повним складом вразимо пізніше. Пісні будуть в новому аранжуванні, свіжіші, насиченіші.

Логотип. Логотип намалювала клавішниця нашого гурту Аня, коли вперше поїхала в Білорусь: «Там була дуже гарна бібліотека, я спочатку і не повірила, що це просто бібліотека, бо вона більше була схожа на якусь космічну станцію. І я подумала, що це дуже гарно. А для мене «Колір» — це і є той самий космос. І всі мої враження в результаті вилились в логотип. Спочатку на папері, а потім вже в електронному варіанті. Згодом ми помістили логотип на фото Карпат, автор якого — Юлія Сауляк, бо подумали, що має бути тут і щось українське, ну, звісно, крім нас самих.»

RR_tDeL1s8kПро Білорусь. Білорусь — вже як друга домівка.
Вперше приїхали туди цього року весною. Це була перша моя поїздка автостопом, ми подолали трохи більше тисячі кілометрів, стомлені, але щасливі, що дістались пункту призначеня.
В нас там є подруга, дуже професійний організатор концертів. Я не бачила ще жодного організатора, який до питання музикантів та концерту відносився б з такою великою відповідальністю. Якщо вона влаштовує концерт — все буде на вищому рівні. Дуже серйозна в цьому плані Настася Доль. Вона влаштувала нам два концерти: перший — ми виступали на розігріві досить відомого білоруського гурту Нака, а другий — наш сольник в ДК, я не очікувала, що прийде так багато людей, весь зал був забитий, це було щось неймовірне.

Потім, коли пройшов деякий час, Настя запропонувала нам взяти участь в білоруському конкурсі, я досить скептично віднеслась до цього, але ми на швидку руку в останній день на диктофон записали пісню на текст Андрія Александрова (за умовами конкурса ми мали взяти білоруський вірш і зробити пісню), музику придумала Анюта, якість була, відверто кажучи, «просто дно», плюс для цього конкурсу потрібно було зробити кавер на білоруського співака. Не роздумуючи, ми взяли пісню Наки. Ми були єдиним гуртом з України, хто подав заявку, пройшли до фіналу, виступили в Білорусі ще раз.

Нещодавно зробили міні тур по Білорусі (Гомель, Брест, Мінськ) все пройшло чудово в плані концертів, планували приїхати повним складом, але нашому барабащику на сидіння на українській митниці підкинули наркотики. Нас з Аньою закрили від людей, його відвели і закрили окремо. Вісім годин ми просиділи там. СБУ, МВС, потім слідчий приїхав, весь автобус затримали, психологічно було важко. Барабанщика відпустили, але він відмовився їхати далі, ми з Аньою спізнилися на концерт на півтори години. Ніхто не розійшовся, коли ми зайшли в зал, всі почали аплодувати, сумлінно чекали, і це було справді приємно.

Концерти. На концертах важливо бути єдиним цілим зі слухачем, інколи це буває дуже складно, але люди  завжди розкачуються з часом, потім вже панує атмосфера невимушеності, таке я люблю, коли нам всім тепло. Важливо, щоб вони прожили ці всі пісні разом з нами, так, наче самі написали. Важливо віддати свою ємоцію, але найважливіше, щоб її отримали.

-CEw4dQ4JTkСім’я. Щодо Аліси, в мене дуже цікава донечка, я її обожнюю, не знаю чи всі діти такі в цьому віці, але для мене вона суперособлива, просто «бест оф зе бест» за історію людства.
Дуже не любить зі мною ходити на репетиції, раніше було наче нормально, але зараз жаліється, що музика занадто гучно грає, не подобається їй знаходитись там, але я її розумію, просто дві години просидіти, коли лопають барабанні перетинки, для дитини не є розвагою. Сама співає пісеньки, але коли я починаю, то «мама тихіше», я питаю, чи не подобається, а вона відповідає, що «подобається, але тихіше».
Це все під її настрій, загалом музику вона любить.

Вподобання. Щодо музики не можу відповісти, якогось конкретного стилю немає, я слухаю українське, люблю DaKooka, щиру Vivienne Mort, зарубіжну слухаю, але не жосткий метал, то не для мене.

Фільми — це складна тема, мені важко догодити, я кінокритик овер 900, люблю наукову фантастику і там, де є про що подумати, тому ціную фільми від перегляду яких залишаюсь в легкому шоці або під серйозним враженням.  Антиутопія сюди ж, якісні фільми жахів, але небанальні, подобається відчувати адреналін.

Читаю багато, правда останнім часом немає на це часу, але книжка завжди під рукою. Зараз знову перечитую Ремарка.

46466363643636363363
На жаль, новорічного настрою немає, ця вся магія свята давно зникла, але всім бажаю казки і чудового року, бо цей був занадто важкий.

Следите за нами в социальных сетях:

blackjournal.in.ua

Be First to Comment

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *